?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry



Квітневі подорожі до Криму стають у мене вже доброю традицією. Власне, що може бути кращим за вже тепле сонячне узбережжя, квітучі магнолії, персики та купу іншої екзотики, назви якої я не знаю… Але на ПБК довго затримуватися все ж не будемо. Адже там – кілометром вище, хоча ще і подекуди лежить сніг, дують холодні вітри і температура вночі падає нижче 0, теж прокидається весна галявинами підсніжників, крокусів, сонтрави і купою інших квіточок, назв яких я теж не знаю :). Та й краще за гори… Але не будемо цитувати загальновідоме :)





сон-трава

От і того року я приїхав до Криму без конкретного плану походу, але з конкретною метою прогулятися трохи яйлами. І того разу мені обов’язково хотілося вийти на ту саму яйлу з ПБК пішки.


Воронцовка. В тлі - зубці Ай-Петрі

Горицвіт веснянийПримули... мабуть :)


Коли дивишся на Ай-Петрі знизу, від моря, здається, що ті грізні стіни здолати просто не можливо. Ну може підвладні вони героям-скелелазам, але ж не таким чайникам у альпінізмі, як ми. Для чайників вже давно збудували канатку, але ж вона не в змозі підняти твою власну самооцінку, створити відчуття хоча і маленькою, але все ж таки перемоги… Звичайно, я вже давно був в курсі, що на яйлу в районі Ай-Петрі є декілька пішохідних стежок. Хай і той же знаменитий Таракташ…
Але моя супутниця pasteli запропонувала інший маршрут. Ту стежку кличуть Місхорською або ж Кореїзькою.

кінцева точка сьогоднішнього маршруту все ще здається неприступноюМала Ай-Петрі


Дивлюся на Ай-Петрі від Воронцовського палацу. Невже можна вийти там? Адже стежка виходить прямо поряд з верхньою станцією канатки – а навколо видно лише вертикальні стіни. І скільки потрібно часу на сходження при повному спорядженні? Лишається лише вірити на слово досвідченій супутниці.

Сосна-"літак" Вершина Ай-Петрі


Ми ще гуляємо Алупкинським парком, Воронцовкою, південний берег купається в променях теплого весняного сонця. А верхівки яйли кутають чорні хмари… Чи справді мені хочеться туди??? Відштовхую зрадливі думки. Треба йти. З’являється інша спокуса, сьогодні виявляється перший день, коли працює канатка після весняної технічної перерви. Чому би не сісти у вагончик і скоро бути вже на горі? Так можна зекономити купу часу… І не треба йти вгору з важкими наплічниками вгору. Лінощі – то страшна сила… Добре, що вже по третій. І останній вагончик того дня показав нам лише хвіст… даруйте – полірований червоненький борт. І то є добре. Бо і хмари над яйлою вже не такі чорні, і всього лише по третій.


дорога до верхньої станції канатки

Увечері Наступного ранку


Якщо вірити моїй супутниці, йти туди не довго. Дійсно, подумаєш, якийсь кілометр по вертикалі. Надвечір будемо нагорі. Ну раптом що, заночуємо десь по дорозі на межі лісу під скельними стінками. Все ж там цікавіше зустрічати світанок…
Отже стартуємо в Кореїзі практично від моря. Тому підрахунки нескладні – нам треба здолати щось біля 1200 м вертикального підйому…
Проходимо звивистими вуличками Кореїзу попри нескінченні будівельні майданчики. Весна в Криму – це ще й час будівництв. Ось нарешті і Південнобережне шосе – за ним вже ліс і гори. Небо остаточно прояснюється, йти весело і легко, проте вигляд вертикальних стін все ж бентежить. Перші затримки в дорозі – весняні квіти, повзаємо навколо них в надії зняти гарне макро. Поступово відкривається краєвид, вже внизу видно Алупку, хребет Могабі, Аю-Даг. Поступово на берег наповзає тінь. Ми виходимо з лісу на плоску але невелику площадку, а довкола круті вертикальні скелі. Це так звана Мала Ай-Петрі… За нею полиця – якою без проблем виходимо на гору. Ось і головний орієнтир - сосна-«літак», між іншим – пам’ятка природи.



Підйом зайняв менше 3 годин. Відверто, не думав, що то буде так просто. Втім, вже сутеніє, а нам ще треба дійти в Охотніч’є до притулку КРС – де і запланована перша ночівля. Все ж таки тут заповідник, намет хоча і маємо, все ж хочеться бути законослухняними :)
Проходимо попри айпетрінський балаган. Незвично – не видно ані душі. Лише байдужі верблюди та нахабні собаки, що зустрічали нас дружнім гавкотом. До турпритулку дійшли вже практично поночі. Перша складність – у вікнах горить світло, але велика вівчарка не дала мені жодного шансу підійти і постукати в них. З вівчаркою ми подружимося рівно за рік, день в день, але того дня вона мене просто не пустила. На мою спробу підійти вона з тихим гарчанням кидалася на мене і відігнавши за уявну, тільки їй зрозумілу межу, здавалося втрачала до мене жодний інтерес. Але варто було мені переступити ту межу знову…


Охотніч'є на світанку



Врешті-решт гукати і кидати камінці у вікна мені набридло і ми подалися до іншого притулку, що знаходиться практично поряд і іменується «лижною станцією». Там був весело. Група з Харкова і ще звідкілясь здається вийшли на яйлу тільки аби цілу ніч там побалаганити. Все ж нам вдалося виспатися і до сходу сонця ми були вже на оглядовій площадці.




Сказати, що нам пощастило, то не сказати нічого. Власне фото говорять самі за себе…
Відірвавшись на світанковій феєрії, поснідавши та зпакувавши речі, ми пішли на Ай-Петрі. Було тільки по 7-й, попереду цілий день, що обіцяв бути сонячним і прекрасним…


Підйом на Ай-Петрі


Попереду нас чекала наступна сатисфакція того, що вікенд проводили в горах, а не на узбережжі моря. Хмарки, що купчилися далеко внизу над морем, почали збиратися докупи і раз і раз атакувати неприступні стіни яйли. То було настільки прекрасно, наскільки й грізно. Зіткнення двох стихій, двох сил… От вже ж насправді - «внизу не встретишь как не тянись…». Але знову ж таки дамо можливість все сказати фотографіям.



Хмари і вітер того ранку так і не перемогли могутні скелі, знаменитий айпетрінський туман нас не вкрив…
Тоді власне і народилася ідея не спускатися вниз до Великого каньону, а прогулятися яйлою на захід аж до Чортових сходів.
Власне на Чортових сходах я був вже не раз, але кожного разу мій маршрут проходив на захід стародавньою римською дорогою до Байдарських воріт. Місцина ж між Ай-Петрі та Шайтан-Мердвен (тобто тими самими сходами) мені була повністю незнайомою.

Знову сон-трава, щось жовтеньке і кизил, теж жовтенький :)


Сказати, що дорога від Ай-Петрі до котловини Беш-Текне, де планувалося зробити привал і обід, зайняла у нас набагато більше часу, ніж планувалося, то сказати дуже м’яко і культурно. Фактично ж весна, а конкретно нескінченні квітучі галявини горицвітів, сон-трави, підсніжників, пролісків, примул і інших цвєтуйочків, назви яких я так і не вивчив, незважаючи на старання мого гіда, план походу нам зірвала. Щоразу натрапляючи на нові квіточки, ми скидали наплічники і подовгу лазили навколо них у пошуках найвигіднішого ракурсу та світла.
І все ж якось ми дійшли до першого чекпоїнту нашого маршруту – висоти 1239 з якоюсь вежею, хатинками… Перевіряти, що то саме часу не було, та й не було бажання. Скорше щось військове…


Лже-Беш-Текне :)


А далі на нас напав… блуд. Ні, ми не заблукали в тому сенсі, що пішли у невірному напрямку. Власне була прекрасна видимість і блукати не було де. Он кромка яйли, он море, йдемо на захід. Чого ж тут блукати. Але дезорієнтований постійними привалами навколо цвєтуйочків за котловину Беш-Текне я прийняв зовсім іншу яругу на яйлі. Так, з неї теж було добре видно Сімеїз, та й краєвид відкривався чудовий, включно з плато та скелями Нішан-Кая. Чим не видатне місце, яким є Беш-Текне? То ж я заходився шукати в тій ярузі воду (бо ж знав, що на яйлі вода є тільки там). Натомість знайшов лише купу снігу та нові колонії підсніжників. Зрештою мені то набридло і ми посунули далі.

Беш-Текне. На цей раз справжнє :)
"Перепелині яйця" За горою Спіради


Воду ми звичайно знайшли. Там, де вона і мала бути. Мені дуже сподобалася та місцинка – велика галявина з хаткою посерединці. Зусібіч оточена мальовничими скелями. Від холодних вітрів з моря її закриває високий гребінь здибленої куести з тріангуляром на вершині. Ідилія, та й годі. Мені захотілося там якось пожити…
Я довго вдивлявся в мапу, стараючись визначитися, де ми є. Оскільки я свято вірив, що Беш-Текне ми давно вже пройшли, я чомусь вирішив, що вершина з тріангуляром – то г.Морчека, а ми сидимо десь поміж гір Таш-Баїр та Тарпан-Баїр (тим паче там були помічені такі самі озерця, як і на Беш-Текне). Лишивши проблему визначення назви мальовничої долинки на потім, ми пішли далі…
Вже потім, вдома, переглядаючи фото з Інету, я зрозумів, що наша долинка все ж була тою самою Беш-Текне, а вершина в тріангуляром нічим іншим, як Кінською головою – горою Ат-Баш. Хатинка ж виявилася також військовим об’єктом – тут був водозабір тих самих «Перепелиних яєць» – військової бази на горі Бедене-Кир (Перепелина). Ті «яйця» були нашими супутниками всю дорогу. Я звичайно розумію, що радіолокаційна станція має стояти високо. Але у мене таке враження, що її видно з усього Криму. Це ж треба так поставити військовий об’єкт, а потім всім розказувати, що то обсерваторія…


вечір на яйлі

Печера


В мою дезорієнтацію корективи не внесла навіть гора Спіради. Обриси вона мала характерні, зовсім не схожі на інші вершини краю яйли. І ті обриси гарно читалися по мапі, але вже вечоріло і мені було байдуже, яку вершину ми щойно пройшли. Ми вже шукали місце для ночівлі. Воно знайшлося неподалік – гарна улоговинка, захищена від вітру. Добре, що ми зупинилися саме там, бо вночі дуло неслабо. Тільки рано поряд з палаткою я знайшов вхід до невідомої (принаймні широкому загалу) печери… Скільки ж ще цікавого ховає в собі яйла…


В околицях г.Мердвен. "Бісових" сходів тут не виявилося :)

Панорама яйли на захід "Вуха". В тлі Айя


Оскільки я свято вірив, що ми знаходимося вже десь поряд з потрібними нам «сходами», сніданок затягнувся. Ми вже будували плани, як швиденько зійдемо вниз, поїдемо ще по якихось палацах на ПБК. Адже потяг у мене був лише увечері з Сімфи. Попереду ще цілий недільний день… Знав би я, як буду мотатися наступні майже 4 години по краю яйли і шукати той єдиний прохід у вертикальних скелях, де можна зійти додолу… Отак ми бігали краєм Байдаро-Кастропольської стіни – улюбленим місцем скелелазів… Мені вже здавалося, що Чортові сходи недаремно так звуть… :) Вже було видно мис Айя, і нас зовсім не тішила перспектива спускатися довгим серпантином з Байдарських Воріт у Форос. Невже ми пройшли ті бісові сходи? І де тоді та знайома мені римська дорога? Та й обриси краю яйли геть незнайомі. А тут ще трапилися якісь циклопічні споруди – великі металеві ромби на ніжках…
Тільки потім вдома я вияснив, що то просто пасивні ретранслятори радіохвиль – хоч один єдиний невійськовий об’єкт…

В околицях Шайтан-Мердвен


А Шайтан-Мердвен проминути виявилося таки неможливим. Стежка стала різко скидати висоту і скоро привела у ліс. Декілька раз форсувавши потічок, ми таки дійшли до тих «бісових» сходів…
Потім ще була ялтинська набережна, ласкаве море… Але про то вже якось іншим разом.



Дивитися весь фотоальбом (92 фото):
Ай-Петрінська яйла

Comments

( 22 comments — Leave a comment )
(Deleted comment)
henyk
Mar. 12th, 2009 07:38 am (UTC)
Дякую. Хоча мені завжди більше подобався сезон кінець вересня-початок жовтня...

І ще, там де підпис "В тлі Айя": так ось саму Айю з вашої точки насправді не видно, вона закрита Куш-Каєю
haidamac
Mar. 12th, 2009 07:47 am (UTC)
Що Ви розумієте під Айєю? Я - в даному сенсі - гірський масив, однією з вершин якої є якраз Куш-Кая :)
henyk
Mar. 12th, 2009 08:05 am (UTC)
Айя — це "самий куточок"
Від дальнього краю Куш-Каї (ворота бази "Айя") старою турецькою дорогою ще мінімум півгодини пішкодрала до її підніжжя.

Південна стіна Айї — найвища в Криму — лізти треба метрів 560 (з них половина 6-ї категорії) :)))
haidamac
Mar. 12th, 2009 08:09 am (UTC)
наскільки знаю - та вершина теж має окрему назву - Кокія-Кая
Але втім під Айєю я мав на увазі весь гірський масив, дякую за уточнення!
henyk
Mar. 12th, 2009 08:23 am (UTC)
Можливо, в офіційних описах маршрутів "стара топоніміка" не згадувалася, а я останній раз проходив стіну аж 9 років тому :(
haidamac
Mar. 12th, 2009 07:59 am (UTC)
ну, там де піднімалися - то так, досвідчена
сам би я "нє полєз на ету страсть" (с) :)))
підсніжники до фотозвіту увійшли :)

З.І. в асьці будеш найближчим часом?
higher_caps
Mar. 12th, 2009 10:13 pm (UTC)
Квітнева прогулянка Ай-Петрінською яйлою
люди, рвете душу !

в вибране
(Deleted comment)
haidamac
Mar. 12th, 2009 07:49 am (UTC)
дякую! певно так і зроблю :)
rezus
Mar. 12th, 2009 08:51 am (UTC)
Ч/б с зубцами очень понравилась.
rezus
Mar. 12th, 2009 09:03 am (UTC)
Я несколько лет назад отдыхал в Кореизе. Мы с друзьями спускались по той тропе, по которой вы поднимались. :)
P.S. А палатка у вас не Пигвин Торнадо? :)
haidamac
Mar. 12th, 2009 09:06 am (UTC)
Пінгвін Бора
haidamac
Mar. 12th, 2009 09:07 am (UTC)
Дякую! :)
denkrep
Mar. 12th, 2009 09:49 am (UTC)
Супер!! Аж самому захотелось рвануть на выходные.
haidamac
Mar. 12th, 2009 09:06 pm (UTC)
я би теж не проти рванути на вихідні :)
liveghost
Mar. 13th, 2009 01:09 pm (UTC)
"рванути" тепер можна на WizzAir. тільки от не знаю чи пустять з величезним рюкзаком.
(Deleted comment)
haidamac
Mar. 12th, 2009 09:06 pm (UTC)
:)
rbrechko
Mar. 12th, 2009 09:16 pm (UTC)
Гм! А мій комент кудись пропав...
haidamac
Mar. 12th, 2009 09:36 pm (UTC)
вибач, я перепостив цей звіт, бо попередній, який ти прокоментував, якимось дивним чином проминув френдстрічку і RSS-підписки
rbrechko
Mar. 12th, 2009 09:40 pm (UTC)
Та нема чого вибачатись :)
Просто останнім часом в мене дуже сильно глючить жж, от я і подумав, що це свіжий глюк...
sirius2007
Mar. 13th, 2009 09:58 am (UTC)
Захід сонця і його відлуння (не люблю слова віддзеркалення) у морі просто божественні))
jjaryna
Mar. 13th, 2009 02:44 pm (UTC)
нейвомірна краса !!! ці фото пробудили, заколисане лінню,зимою та майжевесною, бажання мандрувати,творити та чим швидше поїхати у Крим!))
і справді, давайте у друк!
(Anonymous)
Jan. 23rd, 2010 09:14 am (UTC)
А вже весна, а вже красна - зі стріх вода капле...
Не можу не подарувати віршика, милуючись на світлини. Ангарський перевал Вперед і вгору - поза хмари, Які сповили скелі сиві. І більшої - немає кари, Ніж власне визнати безсилля! Туди повзе німа підвода - Туди. де прагне земля - в небо. Й посеред спеки прохолода, Мов ковдрою, сповиє тебе. Душа - така набубнявіла, Мов брунька молода весною, На стрімку скелю ізлетіла І захиталася... сосною. Дякую за дивовижну насолоду, Дмитро.
( 22 comments — Leave a comment )

Звіти про подорожі

Україною


Карпати

Подорож в країну озер та едельвейсів
П’ять чорногірських їжаків в тумані
Фотомандрівка. Горгани
День Перемоги, німці і "Долина крокусів"
Світанок, Климова, негода нас наздоганяє
Марш-кидок


Крим
Марення Священними Горами
Про Шайтана та земний рай
Ілляс-Кая
Фотомандрівка. Херсонес Таврійський
Бахчисарай. вул.Наукова
Квітнева прогулянка Ай-Петрінською яйлою
Eski Qirim. Солхат

Буковина
Fontina Alba - Липованський Єрусалим
Виженка. Подорож до Буковинської Гуцульщини
Лужани. Найдавіший храм Буковини

Волинь
Олика. Вотчина Радзивіллів
Клевань. Все що лишилося від маєтку Чарторийських

Дніпропетровщина
Дніпро

Закарпаття
Вишково
Дерев'яні церкви Марамуреша. Колодне
Сокирниця
Крайниково
Данилово
Олександрівка
Стеблівка
Ужгород.Турул
Забутий Ян
Цікавинки Ужгорода. Міні-пам'ятники

Київщина
Якби-то ти, Богдане п'яний...
Переяславський скансен
Висока вода
Тулинці
Руде Село
Пархомівка. Покровська церква

Кіровоградщина
Лісавєтград. 1.Топоніміка
Лісавєтград. 2.Будинок Барського

Львів
"Палац гіпсових королів"
Конвікт
Національний музей
Палац на Пекарській
Костел Св.Мартина
"Замок" на Генерала Чупринки
ще один палац на Пекарській
“Фабрика повидла” на Жовківській рогатці
Параскеви П'ятниці
"Совіцький" дворик
Бенедиктинки
Фабрика Бачевського
Kasyno Narodowe
Монастир Св.Онуфрія
Кам'яниця Шульців
Куркове братство
"Під совами"
Капуцини з Личакова
Святий Антоній
"Майоліка Хауз"
Капуцини з Замарстинова
Святий Георгій
Будинок Ландау
церква на Знесінні
вулицею Вишенського
про віллу Розвадовського
вулицею Котляревського
вілла на Лемика
Цитадель
Вілла "Палатин"
вулицею Курбаса
вулицею Парковою
Сотка на Коновальця
Францисканки Найсвятішого Сакраменту
Палац Туркулів-Комелло
Сакраментки

Львівщина
Прогулянка тисячолітнім містом за пару кроків від Євросоюзу
Каплан Вінцент
Фотомандрівка. Сокаль
Белз. Замочок
Белз. Монастир оо.Домініканів
Белз. Монастир сестер домініканок
Белз. Дерев'яна церква св.Параскеви П'ятниці
Белз. Скульптура Белза
Белз. Юдейський слід
Белз. Заключна частина
Ув'язнений монастир
Тартаків. Занепад і відродження
Тадані
Кам'янщиною
Дрогобич (історично-господарська)
Дрогобич. Святий Юр
Дрогобич (дерев'яно-зодчеська)
Дрогобич (костельно-монастирська)
Розваж
Стара Сіль. Костел Архістратига Михаїла
Стара Сіль. Willa Anna
Соколівка
Розлуч
Нижанковичі. Місто на кордоні
Кохавина - провінційна тиша Галицького Лурду
Хирів.Конвікт
Мінус один? Язлівчик
Дунаїв
Чемеринці
Поморяни. 1.Ратуша
Поморяни. 2.Про церкву
Поморяни. 3.Про костел

Полтавщина
Полтава. Спаська церква
Диканька. Тріумфальна арка
Хомутець. Садиба Апостолів
Хорол-Вишняки
Полтавські піраміди
Іванівка

Тернопілля
Фотомандрівка. Бережани
Фотомандрівка. Скалат
Фотомандрівка. Кременець
Фотомандрівка. Микулинці
Фотомандрівка. Урмань
Біще
В'їздні знаки. Гусятин
Подорож в гусяче королівство
Скалат
Микулинці. Не тільки про пиво
Dead city Червоногруд
Буданів. Історія твердині-психушки
Устя-Зелене

Франківщина
Залуччя над Черемошем
Гвіздець. Бернардинський кляштор
10 хвилин на Бурштин

Хмельниччина
Кам'янець-Морозний

Черкаси
КриЖталь 2008
Живий камінь
КриЖталь 2009
День міста
Трипільські зорі 2009
Древляндія
Фестивальне
"Танець вогню"
КриЖталь 2010
КриЖталь 2010 (продовження)
Трипільські зорі 2010
КриЖталь 2011
КриЖталь 2011 (продовження)
КриЖталь 2012 (препост)
КриЖталь 2012
Прогулянка по дну
Будинок А.Майбороди
Будинок Щербини
Передріздвяне

Черкащина
Умань. Софіївка. Осінь.
Троїцька церква. Драбівці
Загублена церква з Драбівців
Преображенська церква. с.Кірове
Городище. Православна готика
Жаботин. Церква Успіння Богородиці
Думанці
Найекзотичніший скансен України
Пугачівка. Церква Святої Трійці
Тараща
Вербівка
«Леськівське диво» або принади заборонених атракцій
Через два роки після "заборонених атракцій"
Про хрести, дроти та дерева
Мизинівка
Файне місто Сміла
Лебедівка
Маньківщиною
Золотонощиною
Кошмак
Лівобережний Версаль
Тальне. Подорож до верболозної долини
Кам’янка. На скелястих берегах Тясмину
Мошни. "Готична" перлина Подніпров'я
До підсніжників Холодного Яру
Тальне. Мисливський палац Шувалових

Чернігівщина
Стародавня перлина Рідної землі
Густиня


Закордонням

Австрія
Один вечір у столиції Штирії

Італія
Vicenza. 1.Місто Андреа Палладіо
Vicenza. Вілла Ротонда

Норвегія
Осло. Через три тижні після трагедії
Undredal. Чарівність норвезької глибинки
Borgund stavkyrkje. Тисячоліття застигле в дереві

Франція
Tourrettes-sur-Loup – Фіалкове село на берегах Вовчої річки

Швейцарія
Передмова
Як вирішується проблема сміття в Швейцарії
Берн. Середмістя
Берн. Berner Brunnen
Берн. Munster
Берн. Довкола Ааре

Польща
Вольне Място Гданськ

Росія
Пітер для допитливих. Чесменська церква
Чесменський палац

Tags

Powered by LiveJournal.com